Тиха резонанс дощу: Футбол як дзерка самоті

Тиша між голами

Пам’яту сидів самоту на змоклій лавці у 12-му раундi, 2025—дощ тупав порожні ряди, наче старий вірш. Фінальний свисток не загрював; він стогнув. Ничия 1-1 — не невда, а видих. Двi команди дали все, що лишили нiчого позад.

Невидимий стадiон

Це не рекорди з ESPN. Це храми тихого належання. О 23:54:41 червня — одна жiнка у сірому плащi записувала тишy — бо це не про перемогу, а про те, як порожнi трибуни тримають багатше значення, нiж стадiони.

Ритм ничий

Тридцять чотирнадцять ігор закiнчилися ничиями — поетика статистики, написана потом і дощем. Алава vs Верано Ва? 1-1. Ферро В’ар’я vs Залiзниця? 0-0. Це не ничии — це паузи між видихами.

Що означає чекати на свою команду пid сивими небесами без крикiv? Коли на табло прочитуєш «0» заместо «3»? Це означає, що ти любив їх завжди — не за перемогу, а за обряд.

Я бачив це знову минулого тижня: Алава vs Верано Ва — ничия 1-1 пiсля дев’яноста хвилин спільного видиху без крикiv.

Ти був тут також?