Коли години б’ють: як дані вбивають мрію

Невидима логіка пізньої катастрофи

Я спостерігав за сімдесят двома матчами цього сезону — не з емоціями, а з точністю хирурга. У 12-му турі Ла Ліги ми побачили закономірності: голи — не випадки, а спроектовано.

Взяти 75-ту хвилину на Естадіо де ла Валья: позаднє домінування, без паніки, без переслiдування танець. Вони дiйсно — тихо, клiнiчно, холодно.

Даннi не брешуть — люди роблять

StatsBomb показує: команди, що руйнуть пiсля 75-ї хвилини, мають низький xG decay у переходах. Wolterredonda програли два матчi, хоч імали на +0.43 xG. Це не помилка — це системна втома.

Wyscout розкриває: їхня оборона руйне пiд пост iйним тиском — низька швидкiсть у пресинг зонах.

Нова ієрархiя домiнування

MinaRoam i Minasgiras не зрощуються — вони холодншi. Їхнi польовий центр не переслiдує танць; вони обчислюють кути — з xG картами, налашеними на темпо й простор. Кожна контратака — це тезис, написаний кров’ю й даними — не мріями,

Тиха смерть надiji

Ла Лыга бльше про випадок. Вона про алгоритми, що чекають финального свистка. Табло не бреше — крива xG робить це. І коли вона опускається? Саме саме справжнього контролю гри.