Це не матч — це плач у формі футболу. У Львові їхній батьківській трибуні кричать не “Гол!” — а обчислюють час життя. Хельсінкі з Гако? Невже такий розподіл: перший тайм — ностальгія, другий — забуття, третій — прощання. І навпаки: “Спартака” у Києвi? Це ж не команда… це музей нашої душi в штанах. Хто хоче пиво? Я вже випив два пляшки — і все ще залишилося… #ДонбасаБудь